Соціально-економічні
фактори ризику насильства в родині
1. Низькі доходи і постійна нестача
грошей викликають напруженість, пов'язану з незадоволеністю основних потреб
членів родини.
2. Безробіття або тимчасова робота, а
також низький трудовий статус (особливо в батьків). Працюючі матері менше
схильні до насильства.
3. Більша родина вимагає більших
емоційних і матеріальних витрат.
4. Молоді батьки. Народження першої
дитини разом із незрілістю особистості батьків, низьким рівнем освіти і
професійної підготовки погіршує соціально-економічні умови родини.
5.Неповна родина. Наявність тільки
одного батька-годувальника значно погіршує матеріальне становище. Доходи
неповної родини у два рази менше повної.
6.Приналежність до групових меншин.
Приналежність до релігійної секти, проживання у вузькому колі людей - селі,
маленькому містечку, у поєднанні з безробіттям і низьким рівнем освіти
приводять до соціальної ізоляції й обмежують можливості підтримки й соціального
контролю.
7.Погані квартирні умови,
перенаселеність житлової площі приводить до додаткової напруженості, що може
спровокувати насильство.
8.Відсутність соціальної допомоги як від
держави, так і від громадських організацій залишає родину наодинці зі своїми
проблемами. Хронічні стресові ситуації викликають у батьків фрустрацію й
безпорадність, впливаючи на психологічний клімат родини. Оскільки дитина
залежна від батьків, то для неї високий ризик стати .
Фактори
ризику, обумовлені структурою родини й моделлю спілкування
1. Родина батька-одинака, а також
багатодітність родини. У неповній родині більше передумов для переживання
стресу, ніж у звичайній родині (більш важке матеріальне становище, дефіцит
вільного часу у батьків, неможливість надати потрібну увагу кожній дитині й
т.д.). Несприятливим фактором є нестабільність родини, коли мати часто міняє
співмешканців, що істотно ускладнює формування сімейної системи. По-перше,
відносини між дітьми й співмешканцем складаються по-різному і часто
невизначені; по-друге, вони відрізняються нестабільністю, що багато в чому
обумовлене статусом нового члена родини - «каліф на годину».
2. Вітчим у родині або прийомні батьки.
На думку Finkelhor'a (1986), ризик сексуального насильства над дівчинкою збільшується
в родинах з вітчимом.
3. Конфліктні або насильницькі відносини
між членами родини. Дослідженнями підтверджується, що батьки, які застосовують
насильство для розв’язування конфліктів між собою, схильні використовувати його
з метою підпорядкування й стосовно дітей. Жінки, що піддаються насильству
чоловіка, ймовірно частіше проявляють його до своїх дітей. У родинах з
нерівномірним розподілом влади між батьками - при домінуючій гіперпротекції
застосування насильства над дітьми найбільш ймовірно.
7 Визначення жорстокого поводження з
дітьми Що таке насильство? Насильство – фізичний або психологічний вплив однієї
людини на іншу, що порушує конституційне право людини на особистісну
недоторканість (у фізичному і духовному розумінні). (Словник-довідник для
соціальних педагогів та соціальних працівників/за заг. ред. А.Й. Капської, І.М.
Пінчук, С.В. Толстоухової) Насильство – застосування грубої фізичної сили
одного суб’єкта над іншим чи морального тиску на нього (Словарь социального
педагога и социального работника/под ред. И.И. Калачевой, Я.Л. Коломинского,
А.И. Левко) Насильство – навмисне застосування людиною, групою різних форм
примусу по відношенню до конкретної особи, групи з метою досягнення певної мети
(утиск конституційних прав та свобод громадянина, нанесення шкоди чи загроза
фізичному, психічному стану) (Словарь социального педагога/Авт. сост. Л.В.
Мардахаев) Жорстоке поводження – будь-які умисні дії фізичного, сексуального,
психологічного чи економічного спрямування однієї людини стосовно іншої, якщо
ці дії порушують її конституційні права, свободи як людини та громадянина і
наносять їй моральну травму, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю
(стаття 1 Закону України «Про попередження насильства в сім'ї»). Недбале
ставлення до дитини передбачає таку поведінку батьків (осіб, які їх замінюють),
яка призводить до свідомого або неусвідомленого незадоволення дорослими життєво
важливих потреб дитини, пов’язаних з її виживанням, здоров’ям та повноцінним
розвитком.
Бездоглядність – відсутність або недостатність
контролю за поведінкою або заняттями дітей і підлітків, виховного впливу на них
з боку батьків або осіб, які їх замінюють. Поняття «педагогічна занедбаність»
розглядається як відхилення від норми в моральній свідомості, поведінці та
навчанні, зумовлені недоліками виховання у сім’ї, закладах освіти, але основна
увага звертається на недостатній рівень вихованості дитини у сім’ї.
Фізичне насильство над дитиною – дії із
застосуванням фізичної сили стосовно дитини, направлені на спричинення їй
фізичного страждання, що заборонені законом.
Фізичне
насильство в сім'ї передбачає умисне нанесення одним членом
іншому побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести до смерті, порушення
фізичного або психічного здоров'я, посягання на його честь і гідність. Сексуальне насильство або розбещення –
протиправне посягання однієї особи на статеву недоторканість іншої, дії
сексуального характеру стосовно дитини, що проявляються як зґвалтування,
сексуальні домагання, непристойні пропозиції, будь-які образливі дії сексуального
характеру. Психологічне насильство – вплив однієї особи (групи осіб) на психіку
дитини, використовуючи словесні образи, погрози, переслідування, залякування,
критику, маніпуляції, що може призвести до виникнення у дитини пригніченого або хронічного тривожного стану,
затримки чи відставання психоемоційного, когнітивного, соціального та фізичного
розвитку тощо. Педагогічні працівники закладів освіти мають чітко знати, за
якими ознаками, можна виявити дитину та вилучити із ситуації жорстокого поводження
з нею.
Ознаки
фізичного насильства:
-
зміщення суглобів (вивихи), переломи кісток, гематоми, подряпини;
-
синці на тих частинах тіла, на яких вони не повинні з’являтися, коли дитина
грається (наприклад, на щоках, очах, губах, вухах, сідницях, передпліччях,
стегнах, кінчиках пальців тощо);
-
рвані рани і переломи в області обличчя, травматична втрата зубів; - травми ока
(крововиливи, відшарування сітківки тощо);
-
забиті місця на тілі, голові або сідницях, які мають виразні контури предмета
(наприклад, пряжки ременя, лозини);
- рани і синці у різних фазах загоєння
на різних частинах тіла (наприклад, на спині та грудях одночасно);
- сліди від укусів;
- незвичні опіки (цигаркою або гарячим
посудом);
- скарги дитини на головний біль, біль у
животі, зовнішні запалення органів сечовивідної і статевої систем;
- прагнення дитини приховати травми та
обставини їх отримання (відмова дитини роздягатись; носити одяг, що не
відповідає сезону);
- повідомлення дитини, що батьки, інші
члени сім’ї застосовують до неї, або іншої дитини фізичне насильство,
погрожують вигнати з дому, перемістити до іншого місця проживання (віддати до
інтернатного закладу, влаштувати до лікарні, помешкання інших родичів тощо),
про наявність небезпеки з боку тварин, що утримуються у неї вдома.
Ознаки
сексуального насильства:
- знання термінології та жаргону,
зазвичай не властивих дітям відповідного віку;
- висипи та/або кровотечі в області
паху, геніталій;
- захворювання, що передаються статевим
шляхом;
- дитяча або підліткова проституція;
- вагітність;
- вчинення сексуальних злочинів;
- сексуальні домагання до дітей,
підлітків, дорослих;
- нерозбірлива та/або активна сексуальна
поведінка;
- надмірна самостимуляція геніталій;
- створення та реалізація дитиною
сексуальних сценаріїв в іграх за допомогою іграшок та ляльок;
- уникнення контактів з ровесниками;
- відсутність догляду за собою;
- синдром «брудного тіла»: постійне
настирливе перебування у ванній, під душем;
-
боязнь чоловіків, конкретних людей;
-
синці на внутрішній стороні стегон, на грудях і сідницях, людські укуси.
Ознаки
психологічного насильства:
- замкнутість, тривожність, страх, або
навпаки, демонстрація повної відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка;
- неврівноважена поведінка;
- агресивність, напади люті, схильність
до руйнації, нищення, насильства;
- уповільнене мовлення, нездатність до
навчання, відсутність знань відповідно до віку (наприклад, невміння читати,
писати, рахувати);
- синдром «маленького дорослого»
(надмірна зрілість та відповідальність);
- уникання однолітків, бажання
спілкуватися та гратися зі значно молодшими дітьми;
- занижена самооцінка, наявність почуття
провини;
- швидка стомлюваність, знижена
спроможність до концентрації уваги;
- демонстрація страху перед появою
батьків та/або необхідністю йти додому, небажання йти додому;
- схильність до «мандрів», бродяжництва;
- депресивні розлади;
- спроби самогубства, саморуйнівна
поведінка;
- вживання алкоголю, наркотиків,
токсичних речовин;
- наявність стресопохідних розладів
психіки, психосоматичних хвороб;
- насильство стосовно тварин чи інших
живих істот;
- приналежність батьків, осіб, які їх
замінюють, до деструктивних релігійних сект.
Ознаки
економічного насильства, занедбання дитини:
- постійне голодування через нестачу
їжі;
- вага дитини в значній мірі не
відповідає її віковій нормі (за визначенням медичного працівника);
- часті запізнення до школи, брудний
одяг, одягання не за погодою;
- пропуски занять у школі;
- втомлений і хворобливий вигляд;
- загальна занедбаність;
- нестача необхідного медичного
лікування (дитину не водять до лікаря), неліковані зуби;
- залишення дитини батьками під наглядом
незнайомих осіб (в тому числі, які перебувають у стані алкогольного або
наркотичного сп’яніння);
- залишення дитини дошкільного віку без
догляду впродовж тривалого часу як у помешканні, так і на вулиці, в тому числі
із сторонніми особами;
- відсутність іграшок, книжок, розваг
тощо;
- антисанітарні умови проживання,
відсутність постільної білизни (або постільна білизна рвана та брудна), засобів
гігієни;
- нігті, волосся у дитини нестрижені і
брудні;
-
у дитини постійні інфекції, спричинені браком гігієни;
- залучення дитини до трудової
діяльності дитини (з порушенням чинного законодавства);
- дитина жебракує, втікає з дому;
-
відставання дитини в розвитку (фізичному, емоційному розвитку, розвитку дрібної
моторики, пізнавальних здібностей, соціальних навичок та навичок міжособистісного
спілкування) внаслідок педагогічної занедбаності.
Немає коментарів:
Дописати коментар